Чи варто переходити на NVMe?

Протягом останніх п’яти років конфігурації серверів та їх апаратного забезпечення залишаються незмінними. Чи то сервер програм, масив зберігання даних або серверна частина SaaS, спосіб, у який менеджери центрів обробки даних будують свої системи, не зазнав особливих змін. Навіть з огляду на необхідність збільшення використання периферійних обчислень ближче до клієнта — як для обчислень, так і для зберігання — більшість периферійних мереж відображають існуючі апаратні конфігурації з використанням SAS або SATA твердотільних накопичувачів..

Лише в рідкісних випадках, коли дотримання SLA о п’яти-шести дев’ятках для критично важливих застосунків є обов’язковим, ми спостерігали кардинальні зміни в апаратних конфігураціях. У таких центрах обробки даних резервування є ключовим фактором, і багато центрів обробки даних керують своєю платформою зберігання даних, переважно переходячи на NVME з індустріальними SSD-накопичувачами. NVMe накопичувачі також оснащені великими DRAM кешами для забезпечення продуктивності QoS (довгострокова стабільність продуктивності).

Виникає запитання: Якщо більше центрів обробки даних переходять на NVMe для забезпечення безвідмовної роботи, чи варто мені оновлювати свої сервери?

Відповідь набагато складніша, ніж просто «так» або «ні», і фактично відкриває безліч інших запитань, на які потрібно відповісти.

Оновлення простого 1U сервера або 10U стійки з SATA або SAS обмежене доступністю підключень. В більшості систем, які використовують SATA або SAS SSD, накпичувачі підключаються до апаратних RAID контролерів. Але NVMe використовує порти PCI-Express, які за своєю суттю забезпечують більш високу швидкість передачі, а потім використовує програмно визначені профілі RAID.

Лише рік тому більшість клієнтів були замкнені на SATA і не планували переходити на NVMe. Навіть найбільші Tier 1 провайдери не перейшли повністю, маючи 50%-50% суміші SATA та NVMe. Це тому, що NVMe потребує більшої технічної переробки.

Не всі існуючі сервери мають достатньо PCIe портів для підтримки великого розгортання NVMe, і більшість центрів обробки даних не змінюють свої сервери так швидко, як вони змінюють свої масиви сховищ. Простіше кажучи, якщо він працює і забезпечує продуктивність, необхідну для сьогоднішніх операцій, чи є потреба в переході?

Якщо так, ось деякі речі, які слід враховувати для наступної збірки:

Як ці зміни вплинуть на ваші практики резервування?

Перехід на модель програмно-визначеного сховища (Software Defined Storage, SDS) надає користувачеві новий спосіб управління резервуванням і контролем фізичних пристроїв. У деяких випадках перехід від апаратно-керованої системи зберігання до SDS може вимагати внесення змін до певних застосунків аж до рівня ядра для забезпечення стабільної продуктивності. Крім того, платформи SDS вимагатимуть від користувачів іншого підходу до розгортання і конфігурації сховища для забезпечення резевування і продуктивності.

Які є наявні недоліки вашої архітектури та чи вирішить їх NVMe?

Деякі проблеми можуть бути пов’язані не з передачею даних, а з профілем читання/запису або просто з невикористанням індустріальних накопичувачів. Сьогодні багато накопичувачів мають високі технічні характеристики, але в їхніх специфікаціях не йдеться про довгострокову стабільність або передбачуваність продуктивності. Зазвичай це пов’язано з тим, що вони рекламують можливості пікової продуктивності, а не профілі стабільної продуктивності.