RAM-диск — це віртуальне сховище даних, яке можна використовувати так само, як і жорсткі диски, SSD-накопичувачі або інші флеш-накопичувачі на комп’ютері. RAM-диски створюються шляхом виділення певного обсягу системної пам’яті (також відомої як оперативна пам’ять) за допомогою програмного забезпечення. Вони забезпечують неймовірно високу швидкість введення-виведення даних (читання та запис), що в рази перевищує швидкість найсучасніших SSD-накопичувачів, завдяки вищій пропускній здатності та наднизьким затримкам.
Системна пам’ять, що використовується як сховище даних, має свої переваги та недоліки. Однією з переваг, безумовно, є продуктивність. Застосунки, прив’язані до сховища даних, отримують суттєву перевагу завдяки неймовірно високим швидкостям читання та запису, не кажучи вже про повну відсутність будь-яких затримок під час збереження даних.
З іншого боку, системна пам’ять є енергозалежною. Це означає, що для зберігання даних в оперативній пам’яті потрібно живлення. У разі вимкнення системи або втрати живлення всі файли або застосунки на RAM-диску стираються. Тому якщо ви хочете використовувати RAM-диск як повноцінний накопичувач, на якому встановлені застосунки, слід обов’язково подумати про резервне копіювання даних. Більшість утиліт RAM-дисків мають функцію резервного копіювання, яка створює файл образу диска, тому потрібно передбачити достатню кількість вільного місця на звичайному накопичувачі.
Ще одним недоліком є те, що будь-який обсяг оперативної пам’яті, виділений для зберігання даних, не може використовуватися процесором як системна пам’ять. Але сучасні ПК і робочі станції підтримують встановлення модулів оперативної пам’яті чималого розміру. Новітні чипсети Intel і AMD із 4-ма слотами на базі DDR5 можуть підтримувати до 192 ГБ пам’яті, а робочі станції — до 2 ТБ пам’яті! Більшість застосунків не використовують увесь обсяг системної пам’яті, тому ви можете створити RAM-диск чималого розміру.
